Подранецький Петро Трохимович, найстарший за віком   дияконів Першої Рівненської  церкви,  якому  в лютому 2011 р. виповнилось 87 років, будівельник за професією, був головним виконробом на будівництві Дому молитви. У своїх спогадах про події минувших днів він розповів наступне.

В Рівне переїхав у 1949 році з с. Грушвиця, де під час війни створив церкву. Почав проповідувати, ще не будучи членом Рівненської церкви, бо мав досвід проповідування в селі. Членом Рівненської церкви став в 1950 році. З 1955 року, з часу, коли був обраний в братську раду, вів роботу скарбника – приймав десятину. Кожен член церкви, коли здавав десятину, отримував корінець, велася облікова книга, а в кінці року, на звітному зібранні, вичитували, хто скільки здав десятини. Одночасно був проповідником. Через деякий  час Петра Трохимовича обрали головою виконавчого органу,  кий фактично був заступником пресвітера – вирішував усі фінансові питання та питання забезпечення життєдіяльності помісної церкви. Ці обов'язки він виконував аж до 1998 року. Коли у 1962 році у віруючих відібрали попередній Дім молитви, що знаходився по вул. Дворецькій (колишня вул. Димитрова), нібито для потреб лікарні, яка була навпроти; (хоча згодом там відкрили  поштове відділення), то взамін дали будинок по вул. Тупіковій,19, конфіскований у чоловіка, який був репресований та висланий до Сибіру. Спочатку церква пробувала відстояти попередній будинок і повернути його, але, зрозумівши, що це марна справа, почала апелювати до влади з проханням дозволити будівництво, бо будинок був в аварійному стані – вже розвалювався.

Детальніше...

Історія свідчить, що все велике і значне починається з маленького. Ідея, яка може змінити розвиток цивілізованого суспільства, грандіозні перетворення і реформації не раз розпочиналися з однієї людини. Так само і свідчення про Христа, поширення Євангелія і, зрештою, будова церкви були започатковані невеличкою групою простих людей, батьківщиною яких була земля Ізраїлю і які відомі світові як 12 апостолів.

Досліджуючи історичне минуле українського народу і зокрема нашого краю – Рівненщини, хочеться знайти ті борони, де впали перші зерна Доброї Новини. Як народилась Рівненська церква, що є однією з галузок великого живого дерева Всесвітньої Христової Церкви?

У 16 столітті, коли Німеччину сколихнув великий реформатор Мартін Лютер, на території Рівненської області відбулося дві цікавих події. Протягом 1556-1561 років ченець Василевич та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій перекладають українською мовою Євангеліє, яке згодом і назвали „Пересопницьке Євангеліє". Виконаний надзвичайно майстерно та високохудожньо, цей рукопис все ж таки не міг стати доступною книгою для нашого народу. Але його достоїнство було в тому, що це був перший переклад зрозумілою народною мовою. Через 17 років на кошти князів Острозьких, під владою яких було і місто Рівне, в Острозі закладається друкарня. У 1581 році першодрукар Іван Федоров видає першу Біблію, яка була надрукована церковнослов'янською мовою. Отож Рівненщина стала колискою першого українського перекладу та першого друкованого Святого Письма серед слов'янських народів. Пізніше реформаційний рух, який нещадно придушувала католицька церква, на українських землях почав завмирати.

Детальніше...