У неділю, 18 листопада 2018 року, Перша рівненська церква ЄХБ мала незвичайне богослужіння. Стільці на підвищенні для хору зайняли брати та сестри, серед яких були колишні хористи, вокалісти, оркестранти, а сьогодні - диякони, проповідники, пастори та інші Божі служителі. У середині 70-х і на початку 80-х років минулого століття (минулого тисячоліття!) ці люди були молодими, а дехто – зовсім юним, і разом звершували служіння у цій церкві. Здається, це було зовсім недавно… Проте час швидко спливає, змінюючи обличчя…

Серед колись молодих людей сьогодні - сивочолі бабусі і дідусі, молодість яких припала на роки тотального атеїзму. Для християн тоді найкращими університетами були роки, проведені у тісному спілкуванні з Господом і Його церквою. А дороги життя не завжди були рівними. Короткий і бажаний відпочинок не завжди знімав втому. Іноді розпечені піски пустелі, урагани, вітри, круті скелі над проваллям холодним тремтінням сковували і душу, і тіло. Насмішки, заборони, висміювання, а іноді навіть переслідування – з усім цим доводилося зустрічатися в часи панування цинічного атеїзму. Проте у найважчі моменти відчутними були турботливі руки Спасителя, Його теплий і лагідний погляд. Залишалося одне – надіятися…

Наскрізною ниткою богослужіння був біблійний текст із книги Повторення Закону 8:2: «Пам’ятай весь той шлях, яким Господь, твій Бог, водив тебе». Під час богослужіння звучали пісні та поезія того періоду. Ведучий програми, пастор Микола Гаврилюк змалював певні моменти служіння, які характеризували настрої як християн, так і влади.

Брати та сестри, які прийшли до Бога у часи свободи, зі слів молодих людей 70-80-х років дізналися не тільки про різні переслідування, гоніння, а й про великі Божі благословення, про те, що Господь був поруч зі Своїми дітьми в різні періоди їхнього життя.

Разом із молодими служителями ХХІ століття присутні у залі натхненно співали пісні їхньої молодості, проймалися відданістю і стійкістю Божих дітей і дякували за свободу проповіді Євангелія, яка сьогодні є в Україні. Проповіді пасторів Віктора Давидюка, Володимира Чикиренди, Ростислава Назарчука, Михайла Воронюка, котрі усі духовно народилися і зростали у Першій рівненській церкві, свідчили про велику Божу милість і Його щедроти до Своєї Нареченої - Церкви. Щиро і тремтливо брати згадували перші кроки свого духовного служіння, братів-наставників, які відіграли неабияку роль у їхньому подальшому служінні.

На закінчення богослужіння пісня «Вместе мы с вами верили, вместе любили, пели…» підкреслила настрій, а також нездоланний і непереможний дух вдячного серця християн, які крок за кроком з надієюї на Господа звершують свій шлях до Неба.